Трюїзм Франс Требюк


Дата публикации: 1 июня 2020

 

 

 

…У мистецтві залишатися «оригінальною». Франс Требюк здолала «неправильну» інерцію ХХ століття — скочуватися у трюїзм жанру, стилізації, копіювання. У такому випадку «оригінал» — це «знайомі» сюжети: венеціанські, паризькі, римські, в яких Гоя може посміхнутися нам гримасою з «Капрічос», але ж сьогодні це вже «розщеплене мистецтво», що розміняло свій ластівчин розчерк пера на його (пера) пробу. Навіть цитата, як вважав Мандельштам, — це співоча цикада: наприклад, про бика, перетвореного на малюнку Пікассо на мураху, про фігури Гуттузо, які у випадку Требюк немов дочекалися другого пришестя вже на паризьких мостових, про її холодну манеру в стилі Роквела Кента, який залетів у теплі краї постімпресіонізму.
Як усе відбувається? «Сісти на підвіконня, на лавку, на терасу або в кафе, коли холодно, — розповідає авторка, — або вмоститися на триногому, хиткому, переносному стільчику у місці, яке я сама вибрала, вийняти записну книжку і залізні «дірки», котрі гострять олівці, і вести лінію на аркуші рукою, яка не завжди йде у правильному напрямку…». Тут, додамо, навіть традиція — модерністська і архітектура — не Гропіуса, а Ле Корбюзьє, а якщо вже сива давнина портиків і колон, то все одно «правильна», «європейська». І де як не в Римі застиг стовпом «шинельний» Гоголь, і об що як не об вогку підлогу готельного номера у Венеції гасить, не встаючи з ліжка, Бродський свої сирітські цигарки… Сангіна, туш-перо, акварель-фломастер — це все техніка, натомість чародійство — у «правильному» їх застосуванні. А вже диво, що виникає під час роботи, як відомо, не вимагає підпису майстра…
Ігор Бондар-Терещенко

Так же на KharkovInform: