Олена Кудінова «Джерело кольору»


Дата публикации: 1 июня 2018

До 15 червня у просторі ЄрміловЦентру експонується персональна виставка робіт харьківської мисткині та дизайнера Олени Кудінової (1958–2017) — «Джерело кольору». Виставка виняткова за своїм наповненням: на ній представлено більше сотні робіт станкового живопису та графіки — колірних абстракцій, датованих кінцем 1980-х — серединою 2010-х років. Більшість робіт експонується вперше.

Олена Кудінова (1958–2017) народилася 1 травня 1958 р. в Мурманську. У 1980-м закінчила Харківський художньо-промисловий інститут. З 1987 р. член НСХУ, СДУ. Творчість художниці відзначено нагородами Всеукраїнського мистецького фестивалю «Золотий перетин» (в номінації «графік року», Київ, 1998); Фестивалю предметного дизайну «Водопарад» (Харків, 2002–2012). Твори Олени Кудінової друкувалися в американському збірнику «Краща друкована графіка. Міжнародна колекція» (1997).

Роботи знаходяться в колекціях вітчизняних та зарубіжних музеїв і галерей, а також в приватних колекціях.

Колір для Олени Кудінової (і відзначимо, не тільки в станковій творчості) — жива, органічна субстанція. Він керує емоцією та настроєм, визиває спогади, фіксує прожитий день. Його потоки, знаходячись у постійному русі, вкривають лист щільними клубчастими туманностями, ковзають тінями, мерехтять декоративними візерунками… Колір проявляє і розчиняє до повного зникнення предметний світ, а потім знову повертає його у видимих, чуттєвих впізнаннях.

Колір — це першопричина всього, що відбувається з мистецтвом художниці. Він задає кордони форми, ім’я якої «абстракція». І навіть обрані та обласкані з часом зображальні мотиви (чайні чашки, кавові, винні бокали, «ботанічні» та архітектурні елементи) не руйнують її природу. Художній образ розвивається, змінюється, отримує новий характер, нові риси у встановлених межах.

Між тим сама Олена Кудінова ніколи не співвідносила власне мистецтво з абстракціонізмом, вважаючи, мабуть, що роботи її полишені масштабів і значимості явищ. Сюжети інспіровані глибоко приватним, камерним діалогом з «кольоросвітом». На поверхні полотна або листа вихлюпується миттєве (враження, настрій, атмосфера…). І від глядача митець очікує не розгадування таємниці, а безпосередньої емоційної реакції.

Слідуючи за майстром, організатори цього проекту відмовились від ретроспекції, відтворивши простір, що оголює мистецький темперамент, нерв, інтенцію творчого акту. Роботи, згуртовані у колористичні цикли, приголомшують емоційною плазмою колірних співвідношень — колірних симфоній без часу.

Валентина Чечик

Так же на KharkovInform: