(Не)весела географія Юрія Соломка


Дата публикации: 3 сентября 2020

Цей художник завжди любив експериментувати з географічними мапами, малюючи на них фігури людей, що символізували характер того чи іншого історико-культурного регіону. При цьому важила ідеологічна метафора як своєрідна реставрація стереотипів, а не голий тріумф географічних образів. «Я заметил, — зауважував автор, — что карты сами по себе очень красивы, ими можно наслаждаться как эстетическими объектами, и единственное, что не дает нам этого делать — политические и этнические стереотипы». При цьому домінуюча роль стереотипів дуже показова, адже вона працює на радісне упізнання глядачем знайомого «культурного» контексту. Цьому, як відомо, сприяв розпад найбільшої планетарної імперії, замість чого прийшло розуміння «власної території». Справді, у сьогоднішньому намаганні художника по-своєму глянути на «карту нашей Родины» проявляється глобальна проблема сучасності, згідно з якою будь-яка мапа сприймається вже не за географічну, а за геополітичну.
Тож роботи Юрія Соломка, виконані на звичайнісіньких шкільних мапах, уявляють собою метафори «розхристаної» Росії, «скривдженої» України, «безкрайнього» простору СРСР. Крім того, іноді автор проєктує на картографічну основу вже не ідеологічні символи і монументальні цитати зі скарбниці тоталітарної історії, а фотографії своїх сучасників. У такий спосіб сучасна історія «географічних» стосунків стає ближчою, зрозумілішою, «одомашненою». Соломко вкладає «знайомі» тіла в «хатні» сюжети, зменшуючи глобальний простір до зрозумілої лакуни ситуацій і стосунків між людьми. Які, своєю чергою, набувають «континентальної» ваги, обсягу і масштабу. Ось жінка на мапі Близького Сходу ховає обличчя за паранджею. Ось контури Ізраїлю вписані в тіло другої жінки з вирізаною груддю. Ось, нарешті, сам автор біля «зморщеного» глобусу, який символізує старі геополітичні стосунки за нових глобальних умов.
Ігор Бондар-Терещенко

Так же на KharkovInform: