Марія Козиренко Харків — Кариби


Дата публикации: 2 октября 2020

Цикл «Острови» харківської художниці, поетки та письменниці Марії Козиренко — це справжня зміна оптики, причому не лише в умовах сьогоднішньої ситуації, коли завдяки черговій пандемії змінюється сама реальність. Насправді це метаморфози, які відбуваються з нами щодня, якщо ми замислимося над своїм місцем у цьому світі. Найкраще про це мовить сама авторка — у супроводжувальному тексті до циклу «Острови», який цього року вже був представлений на кількох виставках, у тому числі в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку.

«18 робіт, представлених у серії «Острови» створені в період з березня по червень 2020 року — переосмислення подорожі, за іронією долі — першої заокеанської в моєму житті й одночасно останньої перед глобальним карантином і закриттям кордонів і небес, яке почалося за пару тижнів після мого повернення. Ніби світ відчинив двері й моментально з гуркотом захряснув, ледве я встигла переступити поріг.

Тропічні ліси, яскраві міські пейзажі, тепле  море — це наш світ за мить до катастрофи. Острів — це метафора в’язниці і едему одночасно. З античних часів безліч людей були відправлені на острови у вигнання, зараз же ми самі шукаємо можливості туди потрапити, щоб відпочити. У ширшому розумінні острови — кожна з родин, зачинена на карантин у своїй оселі — це теж острів, як і кожне окреме людське тіло, що в нинішніх умовах може стати вмістилищем інфекції, навіть не підозрюючи про це.

Зовні все ідилічно — природа, будинки, пофарбовані у сонячні кольори, вічне літо на Карибах. Але цей вимір «Островів» штучно позбавлений людей. Здається, вони щойно були тут. Хтось же мав відчинити двері цієї крамниці, ввімкнути світло, нанести свіжу дорожню розмітку. Але де вони зараз? На островах власних кімнат, приватних подвір’їв або лікарняних ліжок.

Другий вимір «Островів» — це перемога життя, попри все. Папороть виростає на даху будинку, мох вкриває мертве каміння, старе дерево стає домом для кількох інших рослин. Ми повертаємось додому і починаємо розуміти: можливо, тут і зараз — це найкраще місце і час, у яких ти міг опинитись, сам собі острів, сам собі океан».

Ігор Бондар­Терещенко

Так же на KharkovInform: