Французька весна-2011: найкращі фільми Ізабель Юппер


Дата публикации: 1 мая 2011

28 квітня — 1 травня, кінотеатр Боммер

ПРОГРАМА

28 квітня 19:00 – Копакобана

29 квітня 19:00 – Особливі стосунки

30 квітня 19:00 – Церемонія злочину

1 травня 19:00 – Лулу

21:00 Мадам Боварі

Попередній продаж квитків з 22 квітня!

Ізабель ЮППЕР / Isabelle Huppert
Французька акторка

На рахунку Юппер найбільша кількість фільмів за її участі, представлених в офіційній програмі Каннського кінофестивалю – 16 стрічок.
Одна з чотирьох акторок, яка двічі отримала нагороди Каннського фестивалю.
Юппер – рекордсменка за кількістю номінацій на «Сезар» – 13 разів.

• 1978 – Каннський МКФ – Приз за найкращу жіночу роль («Віолетта Ноз’єр»)
• 1978 – BAFTA – Найкращий дебют («Мереживниця»)
• 1988 – Венеційський МКФ – Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль («Жіноча справа»)
• 1991 – Німецька кінопремія «Malina», Московський МКФ – Найкраща акторка («Мадам Боварі»)
• 1995 – Венеційський МКФ – Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль разом із Сандрін Боннер («Церемонія»)
• 1996 – «Сезар», «Люм’єр» – Найкраща акторка («Церемонія»)
• 2001 – Каннський МКФ, Європейська кінопремія – Найкраща акторка («Піаністка»)
• 2002 – Берлінський МКФ, Європейська кінопремія – За визначні артистичні досягнення (у складі акторського ансамблю) («8 жінок»)
• 2005 – Спеціальний Лев (Венеційський МКФ)
• 2006 – «Люм’єр» – Найкраща акторка («Габріель»)
• 2008 – Московський МКФ – Приз імені Костянтина Станіславського «Я вірю» за визначну акторську майстерність

Народилася 16 березня 1963 року в Парижі, у родині підприємця та вчительки англійської мови. П’ята дитина в родині. Закінчила слов’янське відділення Паризького університету і Вищу національну консерваторію драматичного мистецтва.
За порадою мами почала зніматися в кіно. Дебютувала в картині Ніни Компані «Фаустіна, або гарне літо» у десятирічному віці (1972 рік). Того ж року зіграла сестру головної героїні у фільмі Клода Соте «Сезар і Розалі». Після цієї ролі Ізабель починає брати уроки акторської майстерності, і в наступній стрічці «Алоїза» Ліліани де Кармадек виступає як професійна акторка. Того ж року грає роль дівчини, яка захворіла на рак у фільмі «Лікар Франсуаза Гайан».
Роль у стрічці «Вальсуючі» зробила Ізабель популярною у Франції. Міжнародне визнання прийшло до Юппер після ролі у фільмі «Мереживниця» 1977 року, за яку вона отримала нагороду BAFTA. Після цього фільму її назвали «неврастенічною Галатеєю французького кіно».
Своїм улюбленим режисером акторка називає Клода Шаброля, у якого знялася у фільмах «Віолетта Ноз’єр», «Мадам Боварі», «Жіноча справа» і «Церемонія» (премія «Сезар», 1996). Щодо «Мадам Боварі», то ця екранізація була запланована спеціально для Юппер.
Американський дебют Ізабель відбувся у стрічці Майкла Чіміно «Ворота раю» у 1980 році. Фільм провалився в американському прокаті, але згодом була зроблена повна режисерська версія.
Акторка надає перевагу ролям молодих жінок. «Я не хочу старішати і грати, скажімо, роль матері», – зізналася журналістам Юппер, до речі, мама трьох дітей.
Ізабель завжди надає перевагу авторському європейському кіно – в її кар’єрі немає розважальних голівудських фільмів. У 1994 році знялася у фільмі іммігранта з Росії Ігоря Мінаєва «Повінь» за повістю Євгена Замятіна. Ізабель грає жінку, яка вбиває молодшу за віком суперницю, щоб урятувати власне кохання.
Практично всі героїні Юппер – відчужені, замкнені у собі особистості, одержимі нестримними бажаннями, які вони фанатично реалізують. У фільмі Міхаеля Ханеке «Піаністка» 2001 року її персонаж – професорка Віденської консерваторії Еріка Кохут. Коли в її житті з’являється Вальтер Клеммер, вона втрачає контроль над собою. Ельфріда Єлінек, авторка роману, за яким був знятий фільм, назвала героїню Юппер «навіть не твариною, а рослиною».
У 2009 році Ізабель очолила журі Венеційського фестивалю. Це не перше її суддівство на кінофорумі – у 1984-му вона була членом журі.
Її називають найінтелектуальнішою акторкою Франції. Чималого розголосу набула її розмова з французьким філосом Бодріяром. «Мені подобається ідея, що акторка може бути одночасно і об’єктом, і суб’єктом», – сказала Юппер у цій розмові. «Сила гри заключається не в тому, як ви себе ідентифікуєте, а в тому, що ви граєте з власним тілом, немов із чужим вам…» – відповів їй на це Бодріяр.

«Я навіть не намагаюся співчувати своїм персонажам. Я стараюся проникнутися, зрозуміти їхні вчинки. Якби я їм співчувала, то герої виходили б занадто ідеалізованими і романтичними. Я їх не ідеалізую і не змушую глядача їм співчувати. Це стосується фільмів, які ставлять питання, а не дають відповіді. У таких стрічках присутнє спірне судження, і кожен глядач може знайти власні аргументи».
«Для мене зйомки фільму – наче канікули, приємна прогулянка. А от гра в театрі – як альпінізм: ніколи не знаєш, впадеш ти у прірву чи таки досягнеш вершини».
«Ще стародавні греки усвідомили, що значно цікавіше зображати непересічних персонажів, аніж звичайних людей. У цьому, власне, і заключається основна мета кіно і театру». Ізабель Юппер

Копакабана / Copacabana
Франція / 2010
Комедія, драма, 107 хв.
Режисер: Марк Фітуссі
Сценарій: Марк Фітуссі
У ролях: Ізабель Юппер, Ор Атіка, Лоліта Шамма, Ноемі Львовські, Шанталь Банльє

Здається, що Бабу не створена для серйозних речей. Робота, чоловік, відповідальність, кому це все потрібно? Але, коли навіть власна дочка соромиться запросити її на весілля, Бабу приймає рішення все змінити. Вона знаходить роботу продавчині тайм-шерів на Бельгійському узбережжі і, на власний подив, стає зразковим працівником. Досягнувши успіху, Бабу має тільки знайти відповідний подарунок для доччиного весілля.
У цьому фільмі Ізабель Юппер знялася в акторському дуеті із власною донькою Лолітою.

«Мені здається, що у героїні є відголоски моєї душі. Вона немов листочок: подує вітер – і віднесе її у далечінь. Колись я з дочкою Лолітою поїхала у Ріо-де-Жанейро. Там було неймовірно – вічне свято! Музика, танці, сонце, усміхнені люди. Ми чудово відпочили і потім завжди згадували Бразилію як синонім свята.

Через 10 років мені принесли сценарій під назвою “Копакабана”, і мене зачепив сюжет про жінку, яка мріє поїхати в Ріо. Це її заповітна мрія, адже живе вона у сірому, бідному містечку, де завжди холодно. Бабу слухає бразильську музику, танцює – а для цього мені довелося брати уроки танців! – і мріє поїхати в екзотичну країну.

Мені одразу сподобалася ця роль: вона щира, безпосередня, легка. Адже більшість моїх ролей і в кіно, і в театрі – драматичні. Єдина проблема моєї героїні – конфлікт з дочкою, яка її не розуміє». Ізабель Юппер, виконавиця головної ролі.

«Особливі стосунки» / Special Treatment
Франція / 2010
Драма, 95 хв.
Режисер: Жанна Лабрюн
Сценарій: Жанна Лабрюн
У ролях: Ізабель Юппер, Болі Ланнерс, Сабіла Муссадек, Рішар Дебюі, Валері Древіль

Фредерік Лонгбуа Еліс зробила дуже своєрідну кар’єру. Їй уже за сорок, вона втомилася від своєї найдревнішої професії, життя їй набридло і настав час змінити вид діяльності. Вона звертається по допомогу до досвідченого психолога.
Хав’єр, той самий досвідчений психолог, винятковий фахівець у своїй галузі, дуже втомлений нескінченними монологами нудних клієнтів. Він знайомиться з Еліс у ту мить, коли його шлюб розвалився і переоцінка цінностей стала нав’язливою ідеєю.
Звільняючи людей від проблем (особистих або ж більш інтимних), ці двоє виявляються абсолютно безпомічними у лікуванні власних хвороб. Вони обоє шукають особливих стосунків…

«Герої самотні і знаходять себе лише в роботі або в родині. Люди метушаться, шукають самих себе, але проходять повз найголовніше у своєму житті. Якщо людині подобається співати пісні Едіт Піаф, то нехай це буде у сто разів гірше за Піаф, але ця людина навряд чи піде на прийом до психоаналітика. Зайвий раз поговорити про це з екрану ніколи не завадить. Юппер довго дивиться на глядача. І по її непевній посмішці незрозуміло, посміхається її героїня від щастя чи просто жаліє сама себе». Allocine

ЖАННА ЛАБРЮН, французька режисерка. Дебютний фільм «Кров і пісок» (1987) був представлений на Каннському фестивалі у програмі «Особливий погляд». У 1998 році фільм «Обережно, якщо я тебе кохаю» отримав премію молодіжного журі в Каннах. У 2000-х роках творчість Лабрюн розвивається у новому напрямку – вона знімає переважно комедійні стрічки.

Церемонія / La Cérémonie
Німеччина, Франція / 1995
Кримінальна драма, 111 хв.
Режисер: Клод Шаброль
Сценарій: Рут Ренделл, Клод Шаброль, Каролін Ельяшефф
У ролях: Ізабель Юппер, Сандрін Боннер, Жан-П’єр Кассель, Жаклін Біссет, Вірджинія Ледуайєн

Нагорода «Сезар» у номінації «Найкраща акторка» (Ізабель Юппер), 1996

Родина Жоржа Лельєвра, власника фабрики консервів, і його дружини Катрін чимало часу проводить у комфортабельному заміському маєтку. Зимового ранку мадам Лельєвр зустрічає на вокзалі Сан-Мало дівчину Софі, яку нещодавно найняла у якості економки. Софі чудово виконує свої обов’язки, але її відстороненість і замкненість вселяють у хазяйку деякі підозри. Зате надміру допитлива поштарка Жанна бачить у Софі ідеальну спільницю, яка зможе допомогти їй проникнути в будинок Лельєврів. Поступово старанно приховані секрети зближують двох жінок. Їхня дружба переростає у таємний союз.

КЛОД ШАБРОЛЬ, французький кінорежисер, актор.
Один із основоположників та найяскравіших представників нової хвилі у французькому кіно. Разом із Жан-Люком Годаром та Франсуа Трюффо працював кінокритиком у виданні Cahiers du cinema.
Перший фільм, «Красунчик Серж», вийшов у 1958 році і викликав чималий інтерес у глядачів та критиків. Друга стрічка «Кузени» 1959 року удостоїлася головного призу Берлінського кінофестивалю.
Усього за час своєї режисерської кар’єри Шаброль зняв більше півсотні фільмів, випускаючи в середньому по фільму щороку. Окрім режисури великого кіно, знімався як актор на телебаченні.

Лулу / Loulou
Франція / 1980
Мелодрама, 110 хв.
Режисер: Моріс Піала
Сценарій: Арлет Лангман, Моріс Піала
У ролях: Ізабель Юппер, Жерар Депардьє, Гі Маршан

Номінація на Золоту пальмову гілку, Каннський МКФ (1980)

Неллі, дружина успішного рекламника крутить роман з хуліганом на прізвисько Лулу і готова заради нього пожертвувати комфортом та забезпеченим життям. Її зачаровує його хамство, сексуальна сила і нестримна енергія. Підтримуючи стосунки з чоловіком, вона планує жити з Лулу. Він обіцяє їй, що почне працювати заради неї і дитини, яку вона чекає. Але під час сімейного обіду, де зібралися рідні Лулу, героїня раптом усвідомлює, що на неї чекає, коли вона стане його дружиною. Її рішення зробити аборт стає причиною розриву з Лулу.
«Непрості стосунки двох несхожих за характерами людей із різних соціальних прошарків – дуже цікава тема для імпровізації чудових акторів Жерара Депардьє та Ізабель Юппер. Вони, іноді сварячись із режисером, бунтуючи і все ж таки підкорюючись його наполегливості, шукали мить істини, правду характерів, суть кожної дрібниці. Актори емоційно намагалися вжитися в саме нутро персонажів, відчуваючи себе ними і вчиняючи так, неначе насправді влізли у чужу шкіру». Films de France
МОРІС ПІАЛА, французький кінорежисер, сценарист, актор.
Перший повнометражний фільм «Оголене дитинство» поставив, коли йому було 43 роки. Одним із продюсерів стрічки став лідер французької «нової хвилі» Франсуа Трюффо. За цей дебют Піала отримав приз Жана Віго. За своє життя встиг поставити 10 повнометражних фільмів. Чотири рази його фільми потрапляли в основний конкурс Каннського кінофестивалю, а у 1987 рокі стрічка «Під сонцем Сатани» завоювала головний приз – «Золоту пальмову гілку».

МАДАМ БОВАРІ / Madame Bovary
Франція / 1991
Драма, 143 хв.
Режисер: Клод Шаброль
Сценарист: Клод Шаброль, Гюстав Флобер
У ролях: Ізабель Юппер, Жан-Франсуа Бальме, Крістоф Малавуа, Жан Янн, Люка Бельво, Крістіана Мінаццолі, Жан-Луї Морі, Флоран Жібасьєр, Жан-Клод Буйо, Саблін Кампо

— Володар премії «Святий Георгій» за найкращу жіночу роль Московського МКФ, 1991
— Номінація на «Золотий глобус» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою», 1992

Історія Емми Боварі — конфлікт ідеалізованого, «книжного» життя та суворої реальності. Так і не змирившись з нудним та рутинним існуванням, вона кардинально змінюється, що призводить до трагічного фіналу.

«Ізабель Юппер блискуче грає цю роль, звертаючи увагу на найменші дрібниці. Оскільки Юппер краще знана за ролями сильних та вольових жінок, надзвичайно цікаво спостерігати, як вона втілює податливу мадам Боварі. Безсумнівно, це одна з кращих її ролей». Films de France

КЛОД ШАБРОЛЬ, французький кінорежисер, актор.
Один із основоположників та найяскравіших представників нової хвилі у французькому кіно. Разом із Жан-Люком Годаром та Франсуа Трюффо працював кінокритиком у виданні Cahiers du cinema.
Перший фільм, «Красунчик Серж», вийшов у 1958 році і викликав чималий інтерес у глядачів та критиків. Друга стрічка «Кузени» 1959 року удостоїлася головного призу Берлінського кінофестивалю.
Усього за час своєї режисерської кар’єри Шаброль зняв більше півсотні фільмів, випускаючи в середньому по фільму щороку. Окрім режисури великого кіно, знімався як актор на телебаченні.

http://bommer.org.ua/

Так же на KharkovInform: