Виставковий проект «Василь Єрмилов. Ретроспектива» у Мистецькому Арсеналі


Дата публикации: 10 Июнь 2011
arsenal


З 22 червня до 17 липня 2011 року у Національно культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький Арсенал» буде представлено безпрецедентний виставковий проект «Василь Єрмилов. Ретроспектива», створений спільно з московською галереєю ПРОУН.

Мистецький Арсенал уперше збере разом твори Єрмилова, що зберігаються в державних та приватних колекціях Києва, Харкова, Москви, Лондона. Це понад 200 творів живопису, графіки, візуальних об’єктів тощо — від ескізу коробки цигарок «Ілліч» до масштабних дизайн-проектів.

Василь Єрмилов народився 1894 року в Харкові в родині кравця і помер у Харкові 1968 року. У 1920-х був одним із провідних художників-конструктивістів України поряд із Анатолем Петрицьким, Володимиром Татліним, Вадимом Меллером. Ці імена нині визнано в усьому світі. В. Єрмилова західні мистецтвознавці називають «одним із кращих дизайнерів свого покоління».

Навчався спершу в школі декоративного малярства, затим — у харківському художньому училищі та московському училищі живопису, архітектури та скульптури. Захопився кубізмом Пабло Пікассо та зухвальством футуристів. У Харкові 1910-х був серед засновників молодіжних угруповань «Будяк» і «Викусь». Художниця Марія Синякова (муза поета Велемира Хлєбникова, який називав його «Єрмуша») привчила його шанувати українське народне мистецтво. Плахту, важливу частину святкового жіночого вбрання селянки, Василь Єрмилов трактував як незрівнянний мінливий оп-арт. Новаторське мистецтво оп-арту (від англ. optical art — оптичне мистецтво) виникло в Європі 1920-х.
В. Єрмилов був професором Харківського художнього інституту в 1920-х, 1930-х і 1960-х.

А 1949 року під час сталінського ідеологічного погрому його на десятиліття виключили зі Спілки художників за «космополітизм — присідання перед гнилою західною культурою».
«Художників такого напрямку, як я, у 20-х було небагато, тож слава до мене прийде», — казав опальний мистець. У Європі його, забутого в СРСР, визнали вельтмейстером, коли його розмальовані рельєфи, таємно перевезені через діряву радянську залізну завісу, були показані в Лондоні 1973 року. На аукціонах твори Єрмилова — серед найдорожчих (сотні тисяч доларів). Між тим за життя його постійно «били рублем», тобто не давали заробітку. Щоправда, і не розстріляли, як його товаришів, творців українського Розстріляного Відродження Валер’яна Поліщука, Михайла Бойчука, Василя Седляра, Івана Падалку, Михайля Семенка. Фінансова бідність Єрмилова не деморалізувала. «Мій жереб — з голяками», — міг би він сказати про себе словами одноземця-слобожанина Григорія Сковороди.

Реформа конструктивістів полягала в естетизації виробничого та побутового середовища найбідніших верств суспільства на раціональних і ощадливих засадах пластичного геометризму. Мешкав він на горищі, переобладнанім ним самим «на зручну машину для життя», як казали конструктивісти — треба було лише пильнувати, аби не вдаритися головою об похилу стелю. Досконало оформлював як інтер’єри рідного Харкова (червоноармійський клуб, палац піонерів, заводські цехи, читальні, парткоми), так і міжнародний проект — павільйон всесвітньої виставки поліграфії 1928 року в Кельні: щоб було святково, яскраво, доцільно й мистецьки сучасно. Завдяки В. Єрмилову та колегам-новаторам Олександрові Богомазову, Казимирові Малевичу, Олександрі Екстер Україна швидко європеїзувалася й модернізувалася естетично.

Книжковий дизайн харків’янина В. Єрмилова — гідна паралель до поліграфії знаменитого німецького «Баухауза», де нашого художника шанували. Енергія його зовні ощадливого стилю — єрмиловський монументальний шрифт, динамічна композиція верстки тексту й ілюстрацій, нове, як для того часу, вживання фотомонтажу — заворожує й досі. Він брався за оформлення новочасної української, американської та європейської літератури.

Отож Єрмилов творив «бідне», тобто навдивовижу лаконічне мистецтво. Західний історик пожартував: «Для повноцінної композиції Єрмилову потрібні дві палички, а Лисицькому мінімум три». Він попередник мінімалізму й концептуалізму. Його славнозвісні помальовані рельєфи — гібрид скульптури й малярства. Арсенал Єрмилова — два-три локальні кольори, два-три геометричні елементи, дві-три матеріальні фактури (жерсть, дерево, гудрон). Майстерною технікою полірування, шліфування, присипки, протиставленням овальних і кутастих площин, бездоганним «дорійським» пропорційним ладом він домагався у своїх рельєфах високого художнього (композиційно-ритмічного, технічно відпрацьованого) ефекту. Ремесло він, як і майстри стародавньої Греції, зводить у ранг мистецтва. Майстровий у його особі (точний окомір, ретельний підбір матеріалу) від оформлювальної практики підноситься до духовних висот — розчленованої форми П. Пікассо (рельєф «Гітара»), до нечуваної, як єресь, простоти К. Малевича (поліхромний рельєф «Квадрат і круг у тондо»).

Друзі Єрмилова пригадують, що керівництво харківської Спілки художників відмовилося надати залу для громадянської панахиди по ньому. Мовляв, людина, яку були виключили зі Спілки, хоча потому й знову прийняли, не варта таких почестей. Погребальна машина з труною постояла біля будинку Спілки й вирушила на цвинтар. По дорозі на неї наїхав трамвай. З автобуса з труною потекла червона фарба…

Роботи для виставки «Василь Єрмилов. Ретроспектива» надані:

• Національним художнім музеєм України;
• Музеєм книги і друкарства України;
• Центральним державним архівом-музеєм літератури і мистецтв України;
• З приватних зібрань Києва, Харкова, Москви, Лондона.

Додаткова інформація:

Виставка триватиме з 22 червня до 17 липня 2011 року.
Галерея працює: щоденно, крім пн., з 11:00 до 20:00.
Контакти: 288-52-26 pressa@artarsenal.in.ua
Деталі на сторінках: artarsenal.in.ua, artukraine.com.ua.

Так же на KharkovInform: