У «ЄрмiловЦентрi» презентують мистецтво утопічної новели


Дата публикации: 27 мая 2017

8 червня у «ЄрмiловЦентр» вiдкриється виставка, яка отримала назву від утопічної новели, опублікованої мовою їдиш Калменом Зінгманом у Харкові у 1918 р., – «Еденія: У місті майбутнього».

 

Майже через сто років після публікації художник Євгеній Фікс зібрав міжнародну групу сучасних художників, запропонував їм прочитати цю новелу і створити мистецьку роботу – ніби з музею уявного міста Еденії. Ця виставка представляє різні бачення художників – як запрошення подивитися на свої мрії з різних боків та відстаней, помічаючи їхні кольори, інтонації, форми та ритми. Еденія Зінгмана (проекція Харкова на 25 років в майбутнє) – це місто, в якому людей перевозять летючі автобуси, де фонтани регулюють температуру повітря і цілий рік тримають її на комфортному рівні, де етнічні спільноти живуть поруч у злагоді та мирі. Головний герой, що повернувся до свого рідного міста з Палестини, відвідує художній музей, де він «подивився гіпсові скульптури Кріценштейна, Лісі-Ціпі, вироби з золота. На верхньому поверсі він зачинив за собою двері й довго-довго дивився, дивився й думав, думав і загубився у своїх думках…» У час, коли багато українців все ще розділені на тих, хто ідеалізує радянське минуле як золоту епоху соціальної справедливості і тих, хто ідеалізує Євросоюз як обіцяну майбутню утопію, виставка «Еденія: У місті майбутнього» (що бере початок з новели, написаної мовою, яка майже зникла з України) пропонує глядачам роздивитися багатокультурну історію країни та її ранньорадянські мрії/жахи, з огляду на нинішні політичні виклики та можливості. Ми пропонуємо відвідувачам критично подумати про звабливість та комфортність утопічної мрії і разом із тим згадати те, що було вчинено в минулому заради перетворення ідеального образу суспільства в реальність. Скільки з цих мрій та аргументів ми досі повторюємо сьогодні? У той же час ми визнаємо утопічний характер самого проекту сучасного мистецтва в ХХІ ст., де видимість (як розкриття, або одкровення) заступила місце візіонерських проектів минулого.

 

Художники:

Іфеома Аняеджі (Нігерія)

Бабі Бадалов (Франція / Азербайджан)

Тетяна Григоренко (США / Франція)

Ікатеріні Ґеґісян (Великобританія / Греція)

Саша Дедос (Україна)

Руфь Дженрбекова і Марія Вільковіська (Казахстан)

Микита Кадан (Україна)

Капані Кіуанґа (Франція / Канада)

Колектив Конкретних Дат (Україна)

Куранді Кац (Італія / Канада)

Юрій Лейдерман (Україна / Німеччина)

Микола Рідний (Україна)

Хаїм Сокол (Росія / Ізраїль)

Аґнес Турнауер (Франція)

Архітектор експозиції: Іван Мельничук (Україна)

Так же на KharkovInform: