У Харьковi презентують спадщину відомого харківського митця і педагога Є.П. Єгорова


Дата публикации: 16 мая 2017

17 травня (початок о 16.00) у Харківському художньому музеї відбудеться відкриття виставки творів Є.П. Єгорова, яка експонується в рамках музейного проекту «Незабуті імена земляків…» та приурочена до 100-річчя від дня народження митця.

Євген Павлович Єгоров належить до тих митців, яким судилося чи то щастя, чи то важка ноша поєднувати творчу діяльність з багаторічною наставницькою та адміністративною роботою. Вражає, скільки сил та наснаги мала ця непересічна людина – справжній авторитет серед викладачів та студентів художнього інституту, педагог, який наполегливо працював над вдосконаленням системи професійної освіти, один з фундаторів харківської школи рисунку та, перш за все, художник, досвід та майстерність якого не заступилищирого образного сприйняття оточуючого.

 

Творче амплуа Є. Єгорова найчастіше пов’язується з елітарним мистецтвом рисунка, в якому фахову недосконалість неможливо приховати за розмаїттям художніх засобів. Саме такою мистецькою правдивістю позначені оригінальні графічні роботи 1950-70-х рр. Переважно це портрети («Колгоспник К. Бондаренко» (1957), «Портрет брата Юрія»,  «Портрет дружини», «Портрет П. Прилипка» (1962), «Доярки» (1960), «Сергійко» (1966) та ін.).Єгоров був прихильником тонового, психологічного малюнка. Улюблені матеріали (вугіль, сангіна, пастель тощо) дозволяли досягти мальовничості графічного зображення, дати багатоманітні емоційні характеристики.

 

Окрім оригінальних технік до кола творчих інтересів Є. Єгорова входила і друкована графіка. Низка експонованих композицій – літографії:  «Портрет колгоспника Мироненка» (1955), «Портрет О. Патлатюка» (1957), «Портрет матері» (1954), «Портрет Г. Верейського» (1958) тощо. Значну частину доробку майстра становлять портрети представників творчої інтелігенції: і митців минулого (Т. Шевченко, І. Франко, О. Грибоєдов, В. Маяковський), і сучасників автора, колег по мистецькому цеху (В. Мироненко, В. Віхтинський, Г. Беркович).

 

При явному пріоритеті портретного жанру в графічній спадщині художника, досить багато уваги він приділяв пейзажу. У 1960-х роках була створена серія малюнків «По Франції», до 1970-80-х рр. належить низка ліричних пастельних краєвидів («Село Хатки» (1986), «Вечір» (1979), «Хатинка» (1983).

 

Важливими штрихами до творчого портрету майстра є його визнані успіхи у досить специфічних художніх галузях: монументальному живописі та геральдичній графіці. Так, 1952 року в співавторстві з Й.Карасем, В. Сізіковим, П. Шигимагою він виконав розписи в новій будівлі харківського вокзалу, 1957 року спільно з В. Савелковим – розпис зали Палацу культури в м. Горлівка.  Плідною була й робота в царині створення гербів (м. Харків, м. Красний Лиман).

 

Творча й педагогічна діяльність Євгенія Павловича Єгорова обґрунтовано займає чільне місце в історії харківської мистецької школи та зберігає повсякчасну актуальність у національному культурному просторі.

Так же на KharkovInform: