Віктор Бронюк лідер гурту «ТІК»: Харків — місто, у яке завжди хочеться повертатися!


Дата публикации: 1 марта 2018

15 марта PROBKA resto&music hall

«ТІК» — одна из самых гастролирующих украинских групп на сегодняшний день. Сколько концертов вы дали за прошлый год?

Офіційної статистики не ведемо, але концертів більше 100 відіграли. 2017-й рік для нашого гурту був дуже плідним і насиченим. Ми відзняли три нові кліпи: у січні — «АЛЬО-НА», у липні — «Емочка», у грудні — «Волошки». У лютому-березні з великим туром «EuroDвіжн» відвідали 23 міста України. І кожен концерт був незабутнім! Після концерту в Умані у нашому гурті на одного татуся стало більше — у тромбоніста Сергія

Шамрая народилась донечка. А під час концерту у Вінниці колискову «Тане вечір» вперше зі мною на сцені співала моя дочка Єва, що було дуже особливою і хвилюючою подією для нас обох. Незабутніми були і наші концерти у містах Східної України: Харкові, Херсоні, Миколаєві, Дніпрі. Зокрема, у Харкові, зібравшись перед концертом, люди просто встали і всівсі почали співати гімн України! Це була неймовірно красива і щира картина, яка вкотре довела, що хто б що не хотів, а Харків — наш, український! Фінальний концерт українського туру ми відіграли у Києві, де виступили з ансамблем пісні і танцю Збройних сил України. А потім тур «EuroDвіжн» мав своє продовження за кордоном: влітку «ТІК» був хедлайнером Канадсько-Українського національного фестивалю у містечку Дофін у провінції Манітоба.

Как вы считаете, почему «ТІК» настолько востребованная группа? Наверное, в непростые периоды украинской истории людям не хватает праздника?

Ми ніколи не гналися за затребуваністю і популярністю, завжди просто хотіли чесно робити свою роботу, щоб музика булла жива, щира, справжня. Якщо люди нас запрошують, хочуть нас чути, з нами поспівати — ми з радістю приїжджаємо. А з приводу свята у наше непросте сьогодення у людей дуже різні погляди. Одні навпаки вважають, що зараз не час веселитися і святкувати. Але, мені здається, якщо сьогодні ми не будемо житии повноцінним життям, то для чого тоді воюємо? Пригадуються слова Черчилля, коли під час Другої світової війни постало питання вкладення грошей у розвиток культури. Він сказав: «Для чого ми тоді ведемо війну, якщо не будемо підтримувати свою культуру?!» Тому десь патріотичною піснею, десь щирістю, десь позитивною, святковою емоцією треба потрохи робити цей світ добрішим і тоді весь той позитив, світла енергетика, які ми даруємо глядачам під час своїх виступів, будуть направлятися на щось гарне. На те, що нас об’єднує, а не розділяє.

Вы помните какой-то особенный концерт, после которого вы поняли, что не зря занимаетесь музыкой?

Таких концертів було дуже багато! Наприклад, минулого літа ми мали концерт за 500 метрів від лінії розмежування — у містечку, де люди живуть із певним відчуттям непотрібності. І коли ти маєш можливість хоч трошки скрасити їхні сірі будні, подарувати радість — це прекрасне відчуття! Коли виступаєш на передових позиціях, у промислових ангарах чи просто десь на бойовій техніці перед бійцями — такі концерти завжди проходять дуже емоційно і ніколи не залишають байдужим. Коли бачиш очі людей, життя яких хоч на кілька годин стало яскравішим — такі моменти назавжди залишаються у пам’яті!

Расскажите о своих гастролях по Канаде.

У Канаді ми вже тричі були. Минулого року «ТІК» став хедлайнером Канадсько-Українського національного фестивалю, що визнаний найдавнішим у всій Канаді. Щоб там заспівати, ми здійснили найдовшу подорож в історії гурту! Подолали 12 тисяч кілометрів із трьома пересадками у аеропортах Варшави, Торонто й Вінніпега, а потім ще 300 кілометрів їхали автобусом до містечка Дофін у провінції Манітоба. Цю подорож точно не забудемо! Адже курйозні пригоди почалися з самого початку… Спершу через грозу ми дві години не могли приземлитися у Торонто. А оскільки потім всі графіки позбивалися, виявилося, що наш багаж… загубився. На щастя, навчені попереднім гірким досвідом перельотів, цього разу найдорогоцінніше — музичні інструменти — ми взяли із собою. Наступним випробуванням стала потреба швидко адаптуватись до різкої зміни часових поясів. Коли вже більш-менш призвичаїлися, до концерту встигли насолодитися гарними живописними канадськими краєвидами і зустрітися з багатьма друзями. Серед них — мій давній приятель, а нині — Посол України у Канаді Андрій Шевченко. Ми давненько не бачилися, тож зустрілися напередодні концерту, аби мати час поспілкуватися. Нам дозволили розпалити барбекю, і під зоряним канадським небом ми зі сміхом згадували спільно пережиті пригоди, дізналися багато нового з історії Канади та українців, які першими приїхали у Канаду. Українців у Канаді дуже поважають, називають «будівничими», адже саме вони будували чимало міст. А завершенням тієї дивовижної ночі «ТІК» у Канаді став світловий сюрприз від природи — перед самим світанком на небі раптово з’явилося північне сяйво. Унікальної краси природне явище для цього регіону нетипове, тому навіть українці, які вже 15–20 років живуть у Дофіні, зізнавалися, що бачили його тут вперше. Що ж до самого виступу, то приймали нас надзвичайно гаряче.

В какие страны собираетесь поехать в этом году?

На літо маємо запрошення у Польщу. «ТІК» постійно запрошують у різні країни. Інша справа, що колектив у нас досить великий і не завжди економічно доцільно заради одного виступу летіти за океан чи їхати в Європу. При плануванні логістики туру шансів значно більше. Маючи велику кількість музикантів, ми завжди використовуємо живий звук, є певні технологічні умови для проведення концерту. Але ми завжди ведемо діалог і шукаємо компроміс для того, щоб поїхати у той чи інший куточок Землі і там разом поспівати із людьми, які нас чекають.

В начале 2013 года вы создали Корпоративный фонд группы «ТІК» с целью поддержки молодых и талантливых. Какими достижениями фонда вы гордитесь больше всего?

За цей час ми змогли підтримати чимало талановитих і обдарованих діток — це і є найбільша радість. В України творче майбутнє! Ми маємо багато молодих починаючих талановитих особистостей, але не у всіх є можливість належним чином організувати свій творчий робочий процес: придбати музичний інструмент, елементарно купити фарби — якщо ти художник. Ми надаємо шанс таким діткам і творчим колективам брати участь у наших стипендіальних програмах.

На телешоу, вроде «Голоса Страны», приходит огромное количество талантливых вокалистов, но после шоу мало кто пробивается дальше концертов в ресторане. Что бы вы посоветовали молодым музыкантам? Как заявить о себе?

Проблема всіх телешоу у тому, що коли люди потрапляють у них, думають, що весь успіх — це виключно їхні здобутки. Забувають про те, що над створенням шоу працює велика команда професіоналів, яка робить багато менеджерської роботи за виконавців. Телешоу — це гарний стартовий майданчик, але якщо молодий музикант не буде потім плідно працювати і багато часу вкладати у свій розвиток, на жаль, результату не буде.

В интервью вы часто говорите, что мечтаете снимать кино. Какие фильмы вы бы хотели снимать?

Зняти кіно — це дійсно моя давня мрія! Ще років 11 тому я почав роботу над кіносценарієм. Але все, що виписав, у мене вкрали разом з документами і записником у офісі, де я тоді тимчасово працював. Тепер от мрію знайти час і розпочати все спочатку. Друзі-актори нещодавно мені деякі цінні поради дали. Може, з того щось і вийде. Кіно буде дуже позитивним, зі здоровою часткою іронії.

Какие фильмы вы готовы пересматривать снова и снова?

Найперше — це класика. З української класики мої улюблені фільми «Пропала грамота» Бориса Івченка і «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова. А от нещодавно всією сім’єю ми передивлялися сатиричну комедію 1997 року — «Хвіст, який крутить собакою» з Робертом Де Ніро і Дастіном Хоффманом у головних ролях. Я люблю фільми, які залишають емоцію, які після перегляду не відпускають. І до речі, останнім часом все більше захоплююся стрічками некомерційного кіно. Особливо приємно, що зараз Європа нарешті починає сприймати і сучасний український кінематограф. За останній рік вийшло дуже багато наших цікавих фільмів. І це неабияк тішить!

15 марта вы выступите в ресторане «Пробка» с программой «Нове та Найкраще». Какие сюрпризы ждут гостей?

Якщо я зараз розкажу про сюрпризи, то вони вже не будуть сюрпризами! (посміхається) Тому найкраще все-таки прийти і почути й побачити все на власні очі! Зі свого боку можу гарантувати, що буде велика порція живої музики, живої енергетики і справжніх живих емоцій! У нас усіх буде гарна можливість у колі друзів зустріти весну у Харкові! А у вашому місті у нас дійсно дуже багато друзів! Харків гарно розвивається. Незважаючи на обставини, які відбуваються у державі, щоразу, приїжджаючи у Харків, ми бачимо багато якісних, позитивних змін. Тому для нас Харків — це місто, у яке завжди хочеться повертатися!

Так же на KharkovInform: