Віржині Депант Скандальна письменниця зі школи панк-року


Дата публикации: 5 сентября 2019

Феміністка і провокаторка, письменниця Віржині Депант прославилася у Франції і за її межами своїм першим скандальним романом «Трахни мене». По тому «Апокаліпсис бебі» наймоднішої і неоднозначної французької авторки потрапив у лонг-лист Гонкурівської премії. Нарешті, у 2018-му вона стала фіналісткою Букерівської премії з романом «Вернон Субутекс #1», який щойно вийшов в Україні.

Життя Віржині Депант донедавна мало чим відрізнялося від існування героїв її книжок. Найскандальніша французька письменниця працювала покоївкою, адміністратором в масажному салоні Ліона, книжковим продавцем в Парижі і писала статті до порножурналів. Будучи єдиною дитиною в сім’ї чиновників, Депант порушила всі сімейні заборони і стала головним персонажем літературного андеграунду, коли в 1994 році побачив світ її перший роман з шокуючою назвою «Трахни мене», перекладений на 20 мов.

Критику у всьому світі дуже цікавило, чи було потрапляння книжок авторки у списки найпрестижніших французьких премій повернення до норми. Натомість сама вона вважала, що поняття норми останнім часом стає все більш і більш консервативним, і тому відповідати якимсь усталеним соціальним штампам і кліше — не її справа, хоча знову ж таки — вирішувати було не їй. Доволі тривалий час, аж поки суспільство таки не «привласнило» собі чергову скандальну особу, зробивши з неї модний фетиш, Віржині Депант ідентифікувала себе і свою творчість з культурою панк-року, кажучи, що це її освіта, і вчилася вона в школі панк-року.

Що ж до творчості, то шокувала громадськість наша героїня ще 2000-го року, коли вийшов вищезгаданий роман «Трахни мене», але ще більшого рейваху наробив її фільм, знятий за цієї книжкою. Через велику кількість відвертих сексуальних сцен професійні актриси не захотіли в ньому зніматися, і головних героїнь зіграли моделі порнокіно. Картина наробила чимало шуму і викликала бурхливу реакцію громадськості. Як відомо, спочатку він був заборонений до показу через занадто відверті та жорстокі сцени. Власне, саме тоді і книга, і фільм закріпили за Депант образ провокаторки. Цього разу її нове дітище — це шокуючий роман «Вернон Субутекс #1», який вже довгий час перебуває у списках бестселерів у всьому світі. Це історія колоритного паризького персонажа, в минулому власника музичного магазину, а тепер — маргінала, який втратив бізнес і гроші.

Головний герой Субутекс, по суті, останній свідок епохи сексу, наркотиків і рок-н-ролу, а сама книга — грандіозний моральний портрет сучасності. «Звук неймовірний, цей чувак геній, — підтверджують у романі. — Уперше глянувши на нього, всі почали питати, хто цей недолугий старигань, тоді він приєднав iPod, мужик просто бог, у вухах ніби свята вода. У колонках Klipsch гупає Род Стюарт, та він божевільний, що на таке наважується, але влучає прямо в ціль. Ніби Надя Коменечі, тільки ді-джей. Від цього вечора він тут житиме. Red Bull і доріжки з коксу, дівчата прибувають ешелонами». До речі, саму книгу критики недарма порівнюють з «Людською комедією» Бальзака.

Загалом авторка «Вернона Субутекса #1» вважає, що французька література все-таки обмежена, якщо не елітою, то вузьким колом людей. Тому її поява в літературі «нульових» років — до речі, разом зі ще однією культовою постаттю, письменником Мішелем Уельбеком — мала певне значення. Що ж до провокацій, то Депант завжди писала для людей, які її розуміють. Тобто для тих, як сама вона неодноразово казала, хто має уявлення, хто такі «Sex Pistols» і «Dead Kennedys». Та й навряд чи б вийшла з нашої авторки скандальна сенсація всесвітнього масштабу, якби вона думала, що одного разу її буде читати буржуазна шістдесятилітня дама, а люди з університетськими дипломами складатимуть думку про те, що вона пише.

Ігор Бондар-Терещенко

Так же на KharkovInform: