Симона Вілар: Дбайливе ставлення до історії – один зі стовпів моєї роботи


Дата публикации: 5 февраля 2018

Загальний наклад книжок цієї авторки, яка мешкає у Харкові, ще у 2010 році перевищив 1 млн проданих примірників, а зараз цей показник наближається до фантастичних 1,5 мільйонів. Тож недаремно вона входить до престижного списку «Золотих письменників України», майже щороку радуючи нас новими творами.

Свого часу, відійшовши від слов’янського фентезі, у своїх популярних історичних романах ви заглибилися у містику арабського світу, франко-європейську романтику і турецько-єгипетську екзотику, розповідаючи про стародавню історію Візантії і Палестини, Кіпру і Сицилії, Туреччини і Єгипту. У новій дилогії, куди входять романи «Фея з островів» і «Пастка для орла», який, зокрема, щойно вийшов, ви переміщуєтеся у Середньовіччя шотландського світу. З чим пов’язаний такий сюжетний дрейф — і в часі, і суто територіально?

Це пов’язано з цікавими сюжетами в історії, як в різних епохах, так і територіально. Самих сюжетів в історії минулого багато, і зазвичай саме вони надихають мене на написання того чи іншого роману — чи то про події в Візантії, перипетії боротьби короля Річарда і Салах ад-Діна, а чи про сказання Київської Русі. Цього разу мене зацікавила така подія, як Флодденська битва, що відбулася на англійсько-шотландському порубіжжі в 1513 році. Це одна зі знакових подій в історії Великобританії, але у нас вона по суті невідома. Ось у мене й виникло бажання познайомити читачів з тим, як це відбувалося, що послужило интервьюпричиною страшного кровопролиття, як воно позначилося на історії двох сусідніх держав на Британському острові. Ну і як вплинуло на долі описаних в романі героїв — як вигаданих, так і реальних.

Для роботи над деякими романами ви виїздили в різні країни, щоб надихнутися історією тих країв. А як писалась нова дилогія? Зокрема «Пастка для орла» — іноді опис шотландських пейзажів у вас дуже реалістичний…

Звичайно побувати на місцях подій дуже бажано для написання роману. Це дає атмосферу подій, яскравість деталей, елемент присутності читача там, де будуть жити і діяти герої. І звичайно ж це дуже надихає при написанні. Тому я постаралася побувати як в Шотландії, так і в Англії, особливо приділивши увагу англійсько-шотландському кордону. Крім того, що подорожувати просто цікаво, я була ще дуже захоплена роботою, вивченням матеріалу, місцевим колоритом. Я побувала на острові Скай, де живуть мої герої з клану Мак-Дональд, а також на півночі Шотландії в землях Маккея, завітала до Единбургу і в замки англійських прикордонних лордів. Була я й на полі битви при Флоддені, де стоїть монумент полеглим в цьому бойовищі. І мені сподобався напис на ньому: «To the brave of both Nations» — «сміливцям обох націй».

Як ви вважаєте, чи у даному випадку це все ж таки альтернативна історія, в якій сюжетом, долями деяких персонажів і навіть державними справами рухає одна-єдина героїня, чи такі випадки були непоодинокі для того часу? Тобто роль жінки не переоцінена, а підкреслена?

Вигадані герої — природна частина будь-якого історичного роману. І головне тут, щоб створені автором персонажі не порушували достовірності історичної канви, щоб не перетягували на себе реальні події, але при цьому вписувалися в епоху, не викликаючи дисонанс з тим, що відбувається. Тому моя героїня не стільки втручається в історичні події, скільки присутня в них. По суті, вона є однією з безлічі дійових осіб і, якщо й впливає на події, то не змінивши жодного з відомих історичних фактів. Так, вона плід моєї уяви, але я обережно сполучила її з реальними людьми, нічим не порушивши хід подій початку XVI століття. Дбайливе ставлення до історії — один зі стовпів моєї роботи, і я намагаюся описувати минуле якомога акуратніше і обережніше. Роль жінки в історії у мене виокремлена, але не переоцінена.

Чи не плануєте продовження дилогії? «Фея з островів», «Пастка для орла» — цим і завершиться історія англійсько-шотландських стосунків чи буде третя книжка?

Поки продовження дилогії не планується. Сюжет був продуманий, інтрига завершена і книга побачила світ. Тепер, як завжди, з хвилюванням чекаю на реакцію читачів. Однак, ніколи не варто казати «ніколи». Моя муза досить примхлива. І якщо знайду в описуваній епосі цікаві події, якщо з’явиться хвилювання і бажання зануритися в той час (а стосунки на англійсько-шотландському кордоні завжди були драматичними), то знову візьмуся за перо. Але це буде зовсім інша книга.

Ігор Бондар-Терещенко

Так же на KharkovInform: