ПОЕМА ПРО ПЕРЕМОГУ ЖИТТЯ НАД СМЕРТЮ


Дата публикации: 2 ноября 2020

8 вересня в Харківському літературному музеї відбулася презентація книги «Метафізичний реквієм» українського поета- футуриста Володимира Володимировича Гаряєва (1914-1997), автором післямови до якої був письменник Сергій Жадан. Сергій розказав про своє знайомство з поетом та видання книги.

Як ти познайомився з автором «Метафізичного реквієму»?

На початку 90-х в одному з харківських часописів ми, поети з «Червоної фіри», мали стосунок до публікації про футуриста Михайля Семенка. Після цього в редакцію прийшов старший чоловік і почав вимагати спростування. Сказав, що ми паплюжимо світлий образ Семенка. Цим чоловіком і виявився Володимир Володимирович Гаряїв — учень Семенка, останній український футурист, свідок великої епохи українського культурного прориву 1920-1930 років. Себто, у нас усе почалося зі скандалу. Але дуже швидко ми потоваришували — у нас були спільні інтереси та уподобання, ми всі любили Харків 20-30-х років, ми всі, зрештою, любили футуризм. Ми в останньому українському футуристі знайшли справжнього свідка та очевидця тієї епохи, він у нас, припускаю, — певне продовження їхніх творчих практик. Ну, і взагалі, Володимир Володимирович був лю- диною глибоко ерудованою, порядною та відкритою, з ним цікаво було спілкуватись.

Ви часто бачились з ним?

Так, регулярно. Навіть коли не бачились, він постійно телефонував. Міг говорити дуже довго, помітно було, що йому цікаво спілкуватися з «молодими митцями», що він намагається встигнути якомога більше розповісти й доробити.

Постійно приходив на наші акції, вечори, виставки, фестивалі. Одного разу для гостей нашого фестивалю влаштував екскурсію літературним Харковом 20-х. Себто, він ті кілька років нашого спілкування завжди був десь поруч, активно з усіма спілкувався, мав купу якихось геніальних нездійсненних ідей.

Який він був?

Педантичний, уважний, завжди зібраний. Головне — постійно готовий говорити про літературу. Це справді було невичерпне джерело думок та суджень, з ним справді було дуже цікаво. Він спонукав читати й дізнаватись, поруч із ним соромно було не підтримати розмову, скажімо, про французьку  поезію  чи  німецьку  філософію.

Коли ти вперше прочитав «Метафізичний реквієм»?

Щойно він його дописав. Він зателефонував і попросив приїхати. Посадив за свій стіл, дав рукопис і змусив прочитати від початку до кінця.

Скільки років створювалася поема-трактат?

Він почав її писати в 30-х роках, закінчив у 90-х.

Яке враження вона справила на тебе?

Це було дивно й незвично. Цікаво було знаходити в тексті ось ці часові шви, помічати, що він написав ще в 30-ті, що додавав у 60-ті, що дописав щойно. Потужна, складна й трагічна річ.

Розкажи про книгу, що нарешті вийшла з друку.

Ми мали ідею видати цю книгу відразу по смерті Володимира Володимировича. Але все щось нам заважало. Зрештою, Харківський літературний музей підготував рукопис, а Меридіан Черновіц взявся його видати. Ми взяли роботи Валєра Бондара — харківського художника, разом із яким Володимир Володимирович готував свою книгу за життя.

Як історія написання поеми пов’язана з історією Харкова?

Вона, власне, про Харків 30-х. Там є харківські ландшафти, там є харківські культурні установи, той таки театр «Березіль». Безперечно, ця поема і про Харків також.

Які теми у ній розкриваються?

Тема спокутування перед своїм поколінням, яке було винищене, тема реабілітації цього покоління в очах історії. Якщо брати ширше — тема протистояння людини злу й несправедливості, тема віднаходження сенсу цього життя у світі, що видається абсурдним. Це складний у філософському сенсі твір. Там багато безпосередніх прямих посилань на різні філософські концепції.

Чи є у «Метафізичному реквіємі» головний герой?

Так. Причому там присутній цікавий прийом, коли головний герой і сам автор постійно то стають одним цілим, то знову розпадаються. Загалом поетично поема зроблена цікаво.

Які персонажі діють в поемі?

У поемі багато реальних персонажів — Семенко, Влизько, Шкурупій, Скуба, Курбас, Ужвій — себто літературно-мистецьке середовище «червоного» Харкова.

Розкажи про участь Гаряєва у «Новій генерації».

Він прийшов до Семенка зовсім юним поетом, встиг з усіма познайомитись, встиг затоваришувати з молодшими футуристами. Проте по-справжньому ще не встиг друкуватися. Можливо, це і врятувало його від репресій. Фактично, всі його друзі й колеги були знищені.

Як, на твою думку, «Метафізичний реквієм» продовжує проєкт  українського  футуризму?

Він, скоріше, є присвятою українському футуризму — дуже щемкою й трагічною присвятою, сповненою болю та любові.

Яку філософію закладено автором у поему?

Знаєш, про це важко сказати кількома словами, оскільки, як уже сказав вище, текст переповнено філософськими алюзіями, цитатами та концепціями. Але, якщо робити короткий висновок, очевидно це поема про перемогу життя над смертю. І про перемогу пам’яті над забуттям.

Інтерв’ював Андрій Бірмановський

Так же на KharkovInform: