Х.-К., Видавець Олександр Савчук, Бібліотека українського мистецтва, 2020
У романі про життя і смерть українського художника Леся Лозовського — автора обкладинок книг, і зокрема «Сонячних кларнетів» Павла Тичини — мова про Київ 1917-1922 років, коли відбувалися неймовірні речі. Насамперед, звичайно, це постійна зміна політичної влади, далі — зміни у мистецькому житті, постання Української Академії мистецтв, де герой роману вчився в Георгія Нарбута і Михайла Бойчука, видатних майстрів українського відродження. Але головне, що все це відбувається на тлі страшної трагедії — загадкової смерті у себе в помешканні 22-річного художника Лозовського. По суті, це белетризована оповідь про життя в мистецтві не лише жертви того часу, але й багатьох його учасників, які згадуються в романі — від Леся Курбаса і Олександра Мурашка до Івана Падалки, Анатоля Петрицького, Михайля Семенка, Олександри Екстер та інших героїв тієї буремної епохи.
Ігор Бондар-Терещенко