Дан Лунгу «Я ще та комуністична баба!»


Дата публикации: 3 мая 2018

Х.: Фоліо, 2018

Ця історія героїні, як казали за нещодавнього часу, «з країни соціалістичного табору» — насправді, щось більше, ніж просто горезвісна «ностальгія по справжньому». Мова про будні країни, в якій проходять вибори, Чаушеску (а це в даному випадку Румунія) давно вже немає, і можна було б жити нашій добрій пенсіонерці довго і щасливо, немов за часів «народної» влади, але видно не судилося. Дочка Аліса, яка виїхала на заробітки, в черговий раз подала голос зі свого заморського раю, з благословенної Канади, куди вона, врешті-решт, емігрувала. І просить дочка не голосувати за комуністів, що знову і знову викликає суперечку, палку дискусію, непотрібну сварку і подальше мовчання навпіл з гірким осадом. Про що ж мовчить бідна мати, і що їй варто зрозуміти, згадуючи прожите життя? Поки дочка вчилася, комуністичний режим впав, фабрику, якій вона віддала молодість, закрили і розграбували, вирвавши навіть вікна і розетки. І тепер тут тільки бур’яни ростуть і бродячі пси кубляться. І мова в даному випадку навіть не про те, що минуле не повернути, і не про конфлікт поколінь або відмінності між «диким капіталізмом» і «соціалістичним раєм», а про те, що чесне життя можна прожити де завгодно. Тільки не всім це під силу, та й не всякий, наче героїня роману, зможе.

Так же на KharkovInform: