Василь Махно. Околиці та пограниччя


Дата публикации: 4 октября 2019

Л.: Видавництво Анетти

Антоненко, 2019

Хоч би де бував автор цієї збірки есеїв, який вже двадцять років мешкає в Нью-Йорку, але всюди його переслідує образ України. Поет з Тернополя, що опинився в Америці — це навіть не діагноз чи кумедна пригода, а справжня трагедія заблукалої душі. Звісно, це не ситуація за Іваном Драчем півстолітньої давності, коли «моя нога у моднім черевику / свій босий слід не може віднайти», але подібності все одно трапляються. «Я прилетів до Берліна восени, — розповідає автор про свої мандри. — Позолочене волосся берлінських парків нагадувало волосся Лореляй, а тиха Шпреє — золоту волосину. Берлін виглядав сонним, перегорілі жарівки опалого листя вечорами підсвічували парки. З вікна готелю відкривалась вузька вуличка, якою щоранку батьки водили дітей до школи, переїжджали велосипедисти, а міська служба ремонтувала зіпсовані труби каналізації. Берлінське повітря пахло по-європейськи — цей європейський запах важко описати. Так пахне Чортків, це запах кави з миґдалевим присмаком, може, навіть пересмаженої кави». І так вже стається, що, навіть вибираючись у далекі світи, ми часто беремо з собою себе самих. Мовляв, не так сумно.

Ігор Бондар-Терещенко

Так же на KharkovInform: