Карлос Руїс Сафон «Тінь вітру»


Дата публикации: 9 января 2018

Тінь вітру

Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017

Літературна гра, алюзії та натяки

для автора цього роману не самоціль.

Кому як не лосанджелеському сценаристу знати, що нічого в цьому світі не нове? «Книжки — це дзеркало, в якому бачиш тільки те, що, вже маєш у собі самому», — стверджую в його романі, і ця думка проходить крізь всю оповідь. І все ж таки це бестселер, що витримав тридцять перевидань і перекладений 20 мовами, цікавий саме як роман-пастка, де магічний реалізм Маркеса зустрічається з інтригою Умберто Еко і готикою Борхеса. Без модного Коельо також не обійшлося у цій історії про те, як книжки вторгаються в життя людини, безповоротно її міняючи. Тож перед нами не блідий переказ подій у повоєнній Барселоні, і не «тінь вітру», здійнятого культовими попередниками. Потрапляючи в вир пригод, не властивих інтелектуальному бестселеру, переживаєш за його героїв до останньої сторінки. Але ніякі пристрасті не зрівняються з тією похмурою опікою, яку з юних років звалив на себе син букініста, вибравши на Цвинтарі старих книжок роман нікому не відомого автора. Дорослішаючи, хлопчик з подивом зауважує дивні паралелі між своєю долею і подіями у загадковому фоліанті. За ним полюють її персонажі, а саме життя юнака стає частиною чужого сюжету.

Так же на KharkovInform: